Кузьмінська О.Г. (м. Київ)

 

РОЗВИВАЛЬНЕ ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: ПРОЕКТУВАННЯ ТА ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ

 

В статье определены предпосылки внедрения развивающего дистанционного обучения как средства формирования компетентных специалистов в соответствии с социальным заказом современного общества; уточнено понятие электронного учебного курса (ЭУК) и дистанционных технологий обучения (ДТ); выделены внутренние и внешние по отношению к системе образования факторы успешной реализации социального заказа; представлены характеристики модели развивающего дистанционного обучения, реализующейся в НУБиП Украины, и особенности её реализации; описана методика интеллектуального развития студентов в процессе дистанционного обучения путём создания интеллектуально-насыщенной компетентностной среды и использования возможностей платформы дистанционного обучения Moodle для обеспечения его эффективного функционирования на базе учебного портала университета.

 

Ключевые слова: дистанционные технологии обучения, компетентность, электронный учебный курс.

 

This article determines the preconditions of introduction of developing distant education as a proper medium to form competent specialists according to social order of the community. The comprehension of electronic instructional course and distant education technologies has been defined. Presented are internal and external, with relation to the system of education, factors of successful realization of social order. Characteristic features of the model of developing distant education, which is being realized at the National Biological University of Ukraine, and peculiarities of its realization are described. The technique of intellectual development of students in the process of distant education was elaborated, which uses the way of creation of intellectually rich competential environment and possibilities of Moodle distant education platform to ensure its effective functioning on the University’s academic portal base.

Keywords: distant learning technologies, competence, electronic instructional course.

 

В умовах стрімких технологічних і соціальних змін, що є ознакою ХХІ століття, спрямованість системи освіти на засвоєння учнями системи знань, яка була виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, представленому системою ключових компетентностей [9], щодо підготовки спеціалістів, здатних до успішної самореалізації, навчання протягом усього життя та сприяння розвитку суспільства. Тому необхідність поєднання актуальних і перспективних потреб студентів у навчальному процесі з урахуванням особливостей розвитку інформаційних ресурсів та засобів навчання, які на сьогодні стають доступними для більшості людей, стає однією з актуальних задач освіти та об’єктивно вимагає впровадження у практику вищих навчальних закладів України особистісно-орієнтованих технологій в умовах дистанційного навчання. Адже саме дистанційна форма дає можливість створення систем масового неперервного навчання та самоосвіти [4]. Крім того, це система рівних можливостей, незалежно від соціального та географічного положення, здатна гнучко реагувати на потреби і запити суспільства та забезпечити реалізацію конституційного права на освіту.

При розгляді процесу професійної підготовки майбутніх спеціалістів під соціальним замовленням будемо розуміти певну сукупність вимог, які суспільство висуває до системи освіти в епоху інтелектуальної праці та інформаційних технологій, серед яких особливого значення набувають [1]:

-            здатність до винахідливого та критичного мислення;

-            універсальні, системні знання, висока адаптовність та саморозвиток;

-            ключові компетентності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);

-            здатність до прийняття рішень, соціальна відповідальність;

-            вміння управляти динамічними процесами та працювати з проектами;

-            вміння працювати в колективі (команді), висока продуктивність.

В цьому контексті доцільно виділити зовнішні по відношенню до системи освіти чинники, що розглядаються як вимоги соціального замовлення щодо підготовки спеціалістів, і внутрішні чинники, що складаються в самій системі освіти і являють собою умови реалізації соціального замовлення.

До зовнішніх чинників можна віднести [6]:

-       соціально-економічні процеси, що відбуваються у суспільстві;

-       структуру та стан ринку праці;

-       рівень розвитку виробничих технологій;

-       невпинну інформатизацію суспільства як фактор, що має значний вплив на формування соціального замовлення щодо підготовки спеціалістів.

-       До внутрішніх чинників можна віднести наступні:

-       збільшення обсягів навчального матеріалу, необхідного для засвоєння та ефективного опрацювання протягом життя, неможливість чіткого визначення термінів та змісту навчання;

-       посилення мотивації щодо використання ІКТ – інфраструктури сучасної освіти як засобу видобування нових знань;

-       ефективність застосування дослідницького підходу у навчанні (навчальні дослідницькі роботи, метод проектів тощо) як методології набуття ключових компетентностей [1];

-       маркетинг, аналіз та прогнозування тенденцій розвитку та формування портфеля замовлень щодо цільової підготовки спеціалістів.

Реалізацію вимог соціального замовлення ефективніше забезпечує не підтримувальний, а інноваційний тип навчання, оскільки сучасна школа (зокрема вища) з одного боку повинна залишатись базовим етапом освіченості й адаптації кожної людини, а з іншого – прогностично відповідати вимогам часу.

Таким чином дистанційна освіта, яка на сьогодні не може розглядатись як система автономна, передбачає теоретичне осмислення етапу педагогічного проектування, її змістової та педагогічної (в плані педагогічних технологій, методів, форм навчання) складових. До задач етапу педагогічного проектування належать: створення електронних курсів, електронних підручників та посібників, засобів навчання, розробка педагогічних технологій організації навчального процесу у мережах. При цьому у суспільстві знань, основними ознаками якого є інтелект і технології, дистанційне та розвивальне навчання неможливо відокремлювати, оскільки у процесі навчання у студентів має формуватись певний стиль мислення і прогресивна технологія діяльності щодо отримання та застосування знань.

Базу розвивального навчання складає продуктивна діяльність, а репродуктивна, будучи пов’язаною з відпрацюванням конкретних умінь та навичок, виступає по відношенню до базової як допоміжна. Змінюється і характер самого знання: при доборі змісту головним стає критерій «знання – під діяльність»; знання виступають переважно як засоби вирішення конкретних професійних завдань, а пріоритетними стають знання так званого універсального (методологічні) типу. Ідея розвивального підходу, що передбачає орієнтацію на потреби та запити як окремого студента, так і суспільства в цілому та стимулювання інтелектуального розвитку особистості, реалізується шляхом побудови освітнього процесу, де змістова сторона навчання є в зоні найближчого розвитку (за Л.С. Виготським) його учасників. Саме тому найважливішим завданням сучасної освіти є інтелектуальний розвиток (саморозвиток) особистості.

До основних ознак моделі розвивального дистанційного навчання, що реалізується в НУБіП України, можна віднести:

1.  відкритість та наявність прозорих меж між навчальною та професійною діяльністю студентів. Процес цілепокладання не обмежується вирішенням суто навчальних завдань, а відбувається у широкому контексті цілей та проблем майбутньої професійної діяльності студента, тобто у першу чергу передбачає розвиток у нього критичного мислення, формування комунікативних, креативних та рефлексивних здібностей;

2. орієнтацію на суб’єкт навчання - предмет виступає як засіб розвитку здібностей та професійних потреб як студента, так і викладача;

3. не антагоністичність до інших освітніх форм: дистанційне навчання заповнює нішу в існуючій системі освіти та відкриває додат-

кові можливості для традиційних освітніх структур.

Інтегративною основою реалізації описаної моделі є орієнтація освітнього процесу на компетентність. При цьому метою є компетентність спеціаліста, а витоки та цілі освітнього процесу є укоріненими в його професійній діяльності. Завдяки такій особливості дистанційна освіта може спонукати реальні зміни не тільки на рівні формування компетентностей майбутнього спеціаліста, але й розвиток компетентностей вже працюючих. Оскільки формування компетентностей передбачає систему цілепокладання (за Б.Блумом) та розвиток інтелектуальних операцій (згідно теорії П.Я. Гальперіна), створення відповідно організованого інтелектуально-насиченого середовища з урахуванням проблем розвитку галузей майбутньої професійної діяльності студентів, в першу чергу магістрів, забезпечує підтримку актуальності змісту навчального процесу, дійсних і перспективних потреб навчання та здійснює вплив на розвиток цих галузей через розвиток їх майбутніх працівників.

Разом з цим слід зазначити, що значна роль у формуванні особистості людини як інтелектуального, мобільного та компетентного суб’єкта відводиться навчальній дисципліні „інформатика” (економічна інформатика, інформаційні системи та ін.), оскільки інформатична компетентність [4, с.3] на сьогодні є інваріантною: знання, уміння та здатності, що стосуються використання інформаційно-комунікаційних технологій у повсякденному житті, не залежать від змісту професійної діяльності майбутнього фахівця. При цьому слід зауважити, що інформатичну компетентність в умовах стрімкого розвитку ІКТ можна набути тільки у процесі інтелектуальної діяльності та дослідницької роботи [11], вона одночасно є і результатом навчально-виховного процесу, й інструментом для набуття інших компетентностей.

Такий підхід співвідноситься із фундаментальними цілями освіти, сформульованими ЮНЕСКО [1, с. 48]: навчати здобувати знання (учити вчитися), працювати і заробляти (навчання для праці); жити (навчання для здорового, цікавого, достойного життя), жити разом (навчання для спільного життя).

Однак попри широке обговорення цієї проблеми в теорії і привабливість викладених ідей для практичної реалізації, компетентнісний підхід до реалізації соціального замовлення не став характеристикою якісної освіти. Основною перешкодою на цьому шляху ми вважаємо розрив між ідеями концептуального доробку та їх нормативно-методичним забезпеченням.

Оскільки методика інтелектуального розвитку студентів у процесі дистанційного навчання залишається недостатньо розробленою, пропонується розглянути шляхи формування дослідницької діяльності як засобу цілеспрямованого розвитку інтелектуальної активності студентів НУБіП та результату опанування трьох видів компетентностей: когнітивної (у предметній галузі), комунікативної (вміння взаємодіяти з іншими), дослідницької (вміння перетворювати знання на предмет дослідження).

Головним результатом дослідницької діяльності є інтелектуальний продукт, представлений у стандартному вигляді, що відповідає сучасним вимогам, підлягає діагностуванню та оцінюванню. Коректне оцінювання останнього передбачає постановку комплексного інтелектуального (компетентнісного) завдання прикладного характеру, розробку різнорівневої допомоги та критеріїв оцінювання як самого результату, так і способів його отримання [2].

Поєднання ж сучасних технологій дослідження з ІКТ (використовуються як засіб навчання) є потужним стимулом до активної та цільової трансформації навчального процесу.

Оскільки (за Г.С. Костюком [3]) інтелектуальну діяльність будемо тлумачити, як діяльність по розв’язуванню інтелектуальних задач, які є як „місцем” формування інтелекту, так і „місцем” його прояву, проведений теоретичний аналіз є підставою до визначення наступних проектних характеристик[1] інтелектуально-насиченого компетентнісного середовища, яке можна розглядати як континуум інтелектуальних задач:

-          проблемність і невизначеність (відбувається самостійне бачення проблемних ситуацій, самостійна постановка та розв’язування задач; має місце багатоваріантність засобів розв’язування задач, можливих рішень і критеріїв розв’язку);

-          надпредметність (використання надпредметного змісту інтелектуальної діяльності);

-          метакогнітивний характер (інтелектуальна діяльність у середовищі супроводжується рефлексивним її моніторингом, усвідомленням структури і функцій інтелекту, механізмів інтелектуального розвитку в середовищі);

-          процесуальність (очевидною є цінність процесу інтелектуальної діяльності, а не тільки і не стільки її результату);

-          інтелектуальна потенційність (висвітлення всіх аспектів діяльності учасників, які свідчать про наявність у студентів інтелектуального потенціалу та розвиток інтелекту);

-          інтегративно-діяльнісний характер (ті складники інтелекту, які формуються, постійно інтегруються в інтелектуальній діяльності);

-          груповий характер (відбувається спільна інтелектуальна діяльність в умовах довіри, взаєморозуміння, безпеки).

Засобами забезпечення, тобто створення і утримання, проектних характеристик в реальному навчально-виховному процесі, ми вважаємо розробку електронних навчальних курсів з різних навчальних дисциплін, що мають уніфіковану структуру (мал. 1) згідно Положення про електронний навчальний курс НУБіП [8].

При цьому максимальна доля вивчення нового матеріалу опрацьовується в процесі розв’язування компетентнісних задач (практично значущих для студентів, таких, що демонструють міжпредметні зв’язки та потребують застосування сучасних ІКТ для ефективної реалізації, є цікавими та мають практичне застосування у власному повсякденному житті), за допомогою яких перед студентом постає проблемна ситуація, що, в свою чергу, ініціює активізацію інтелектуальної самостійної діяльності. При цьому передбачається експериментальна робота за комп’ютером як під керівництвом вчителя, так і самостійно згідно до запропонованого плану з наступною груповою чи саморефлексією. Ефективність такої роботи підсилюється за умови активного використання Інтернет-ресурсів для пошуку та оцінювання достовірності і релевантності частини фактичного матеріалу.

 

 

Мал. 1 Структура модуля на прикладі ЕНК “Техніка презентацій та веб-дизайн”

Тому електронні навчальні курси як складові інтелектуально-насиченого навчального середовища - це комплекс навчально-методичних матеріалів та освітніх послуг, створених для індивідуального та групового навчання з використанням дистанційних технологій.

Дистанційні технології навчання складаються з інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного навчання.

Інноваційні технології дистанційного навчання – це технології опосередкованого активного спілкування викладачів із студентами, студентів між собою з використанням телекомунікаційного зв’язку та методології індивідуальної роботи студентів із структурованим навчальним матеріалом, який подається у електронному вигляді та зберігається на спеціальному навчальному порталі з урахуванням компетентнісного та особистісно-орієнтованого підходу, проектної методики навчання [7].

Інформаційно-комунікаційні технології дистанційного навчання – це технології створення, передавання і зберігання навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв’язку, зокрема, електронних локальних, регіональних та глобальних (Інтернету) мереж.

Разом з тим, основною складовою успішного впровадження засобів дистанційного навчання є правильний добір платформи комп’ютери-зованого навчання та програмного забезпечення відповідно до потреб конкретного навчального закладу. Вимоги до систем такого класу визначаються потребами викладачів та у багатьох випадках адміністратора, котрі повинні контролювати хід та результати навчання, і без сумніву студентів [13]. До таких належать: надійність в експлуатації, зручність у використанні, модульність, доступність тощо.

Електронні навчальні курси розробляються викладачами НУБіП та розміщуються на навчальному порталі Університету (Мал. 2).

Мал. 2 Головна сторінка навчально-інформаційного порталу НУБіП

Робота навчального порталу НУБіП (http://moodle.nauu.kiev.ua ) організована на основі використання платформи дистанційного навчання Moodle [15], дистрибутив якої розповсюджується безкоштовно за принципами ліцензії Open Source, і за даними порівняльного аналізу практично нічим не поступається кращим зразкам комерційних систем такого типу В спроектованому у такий спосіб навчальному середовищі створюються належні умови для співпраці студентів, для дослідження проблем; студенти і викладачі отримують можливість рефлексії.

Щодо оцінювання рівня засвоєння знань, формування навичок, опанування технологій та набуття компетентностей студентами у процесі використання електронних курсів, то за таксономією Б.Блума [14] оптимальним методом вимірювання для оцінювання

-      нижчих рівнів когнітивного домену (знання, розуміння, застосування) вважається тестування [5], для проведення якого у системі Moodle передбачена можливість використання питань різних типів (Мал. 3), налаштування параметрів тестування (кількість спроб, навчальний режим тестування тощо) та отримання звітів щодо різних аспектів тестування та навчальної діяльності студентів;

 

Мал. 3 Вікно вибору параметрів при створенні банку тестових питань

 

-      вищих когнітивних рівнів (аналіз, синтез, оцінювання) — написання тестових завдань відкритого типу, наприклад, письмових робіт і проектів, складання схем, діаграм і таблиць, побудова графів та складання власних інтелектуальних завдань, а також структуровані усні опитування, захисти тощо. При цьому особливої уваги з боку викладачів потребує розробка завдань, які мають забезпечувати ефективну діяльність студентів по досягненню навчальних цілей; визначення способів залучення до дослідження проблем з метою їх розв’язування чи стимулювання мотивації студентів на виконання практично значущих завдань, що сприятимуть структуруванню навчального матеріалу та встановленню взаємозв’язків із оточуючим світом; добір інструментів, ІКТ в тому числі, для підвищення ефективності навчання та розвитку студентів, організації колективної взаємодії та групової роботи, зокрема із застосуванням соціальних сервісів веб 2.0 [10].

Досвід використання ЕНК як засобів навчання студентів денної, за-

очної, дистанційної форм навчання Київського територіального центру НУБіП та регіональних вищих навчальних закладів на всіх етапах навчальної діяльності студентів під час вивчення відповідних дисциплін дає підстави стверджувати, то навчання у мережних товариствах в значній мірі є процесом соціалізації в сучасному інформаційному світі, в ході якого студенти навчаються ефективно працювати в команді, приймати колективні рішення, проводити дослідження тощо. А організація такого навчання за допомогою мережних програмних засобів сприяє підготовці випускників до якнайкращої реалізації в сучасному інформаційному суспільстві.

На завершення слід зазначити, що ефективність дистанційного навчання в значній мірі залежить від наявності у викладачів універсальної підготовки, що передбачає володіння сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, психологічну готовність до роботи із слухачами (студентами) у новому інтелектуально-насиченому компетентнісному мережному середовищі. Оскільки на сьогодні не ведеться підготовка таких спеціалістів, у НУБіП України розроблено та впроваджено систему підготовки та перепідготовки викладачів до навчання і учіння відповідно до вимог сучасного інформаційного суспільства.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.    Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: „К.І.С.”, 2004. – 112с.

2.    Морзе Н.В., Кузьмінська О.Г. Компетентнісні задачі з інформатики Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наукових праць. / Редрада. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. – 2008. – №6 (13). – С. 20-25

3.          Костюк Г. С. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1988. – 304 с. – (Труды действительных членов и членов-корреспондентов АПН СССР).

4.    Кухаренко В. М., Рибалко О. В., Сиротинко Н. Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс: Навчальний посібник 2-е вид, доп. / За ред. B. М. Кухаренка Харків: НТУ „ХПІ”, „Торсінг”, 2001. – 320с.

5.    Майоров А. Н. Теория и практика создания тестов для системы образования. – М., 2000. – 352

6.    Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О.І. Локшиної – К.: К.І.С, 2004. – 128с.

7.    Морзе Н.В., Глазунова О.Г. Структура електронного навчального курсу на базі платформи дистанційного навчання // Комп‘ютер в школі та сім‘ї. – 2008. – №5. – С. 12-19

8.    Морзе Н.В., Глазунова О.Г. Положення про електронний навчальний курс. – К.: НАУ – 2008. – 34 с.

9.    Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: „К.І.С.”, 2003. – С.13-43

10. Патаракін Є.Д. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0. – К.: Навчально-методичний центр „Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2007. – 88 с. / В надз.: Програма Intel ® „Навчання для майбутнього”. Соціальні сервіси Web 2.0

11. Савенков А.И. Психологические основы исследовательского подхода к обучению: Учебное пособие. М.: «Ось-89», 2006. – 480 с.

12. Смульсон М. Л.Психологія розвитку інтелекту: Монографія. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2001. – 274 с.

13. Уїльям Хортон, Кэтрин Хортон. Электронное обучение: инструменты и технологии / Пер. а англ. – М. Кудиц-Образ, 2005. – 640 с.

14. Bloom, B.S., (Ed.). 1956. Taxonomy of educational objectives: The classification of educational goals: Handbook I, cognitive domain. New York: Longman

15. Moodle www.moodle.org

 



[1] Під характеристиками середовища за М.Л. Смульсон розуміємо ті параметри навчальної діяльності, які воно забезпечує [12, с.146].