Бондар Г.О. (Київ)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
У ПРЕДСТАВНИКІВ РИЗИКОВАНИХ ПРОФЕСІЙ

Статья посвящена проблеме изучения психологических особенностей у представителей рискованных профессий. Рассматриваются разнообразные взгляды на возможности влияния экстремальных условий на психику человека. Особое внимание уделено подходам к пониманию понятия «экстремальная ситуация».

Ключевые слова: экстремальные условия деятельности, экстремальная ситуация, психогенные нарушения, аварийная ситуация, опасность, риск, психические расстройства.

The research described in the article focuses on psychological characteristics of an individual in risky profession. Different approaches to the problem how extreme situations can affect human psychics are analyzed. Special attention is paid to understanding of the concept of “extreme situation”.

Keywords: activity in extreme situations; extreme situation; psychogenic imbalance; emergency situation; danger; mental disorders.

Актуальність теми дослідження. Однією з актуальних проблем сьогодення є проблема підвищеної небезпеки життєдіяльності особистості. Постійне збільшення темпу нашого життя, інформаційна насиченість, техногенні, стихійні та природні катаклізми, побудова багатоповерхівок, недотримання правил безпеки людиною – це все призводить до непередбачуваних наслідків. Сукупність цих факторів призводить до психічної напруги, крайніми формами вираження якої є стресогенні реакції особистості. Ситуації, що призводять до такого стану називають екстремальними. Протягом існування людства, у зв’язку зі змінами умов життя, збільшується кількість спеціалізованих служб порятунку та ризикованих видів професій (пожежні, військові, рятувальники, охоронці, працівники правоохоронних органів тощо). Ці люди працюють в екстремальних умовах діяльності із постійною загрозою для їх здоров’я та життя. Для надання допомоги таким людям, нагального вивчення потребують психічні зміни в структурі особистості, що відбулися в результаті перебування в екстремальних умовах. На разі дана проблематика розглядаються в рамках медичної та екстремальної психологій.

Доктор медичних наук, професор, Александровський Ю.А., пише, що можливість виникнення і характер психогенних порушень, їх частота, вираженість і динаміка залежать від багатьох факторів: характеристики екстремальної ситуації, готовності людей до діяльності в несприятливих умовах, наявності наочних прикладів мужнього подолання труднощів. На сьогодні психогенії при екстремальних ситуаціях розділяють на невротичні реакції і стани (неврози), реактивні психози та афективно-шокові реакції [1].

За даними Петрикова Б.Д. та Петрикової Л.Б., рівні розповсюдження і темпи „накопичення” хворих неврозами та іншими видами психогеній продовжують зростати. Вони це пов’язують зі стрімкими змінами в житті людей та швидкими темпами розвитку технологій [4].

Дослідники Будза В.Г. та Антохін Є.Ю. наголошують, що проведені дослідження, які розглядають неврози з позиції біопсихосоціальної моделі, вказують на збільшення захворюваності на неврози серед населення. Вчені пов’язують цей факт зі „стресами соціальних змін”, під якими розуміють дистрес, обумовлений радикальними і масштабними змінами в житті суспільства.

Поняття „екстремальний” (від лат. extremum – крайній) використовують для об’єднання понять як максимуму так і мінімуму. Екстремальні умови можуть створюватися не лише максимізацією (понаддією), але й мінімізацією (дефіцитом) діючих факторів. В обох випадках це призводить до подібних результатів.

Робота в екстремальних умовах передбачає підвищений фактор ризику, необхідність прийняття адекватного рішення, високу відповідальність за виконання задачі, наявність неочікуваних перепон. В екстремальних умовах роботи досить часто порушується звичний режим роботи та відпочинку. Це все висуває підвищені вимоги до стану психічного здоров'я особистості. Сильні емоційні й фізичні навантаження створюють передумови до виникнення у людини психічних, соматичних розладів, а також в деяких випадках – суїцидальної поведінки. В таких екстремальних умовах роботи важливою є стресостійкість особистості, зважаючи на потенційну небезпеку емоційного вигорання.

Всі зазначені проблеми досліджуються в рамках відносно молодої галузі психології, яку означають по-різному – психологія діяльності в екстремальних умовах, психологія праці в особливих умовах, екстремальна психологія, та екстремальна психопедагогіка. Проте варто вказати, що вивченість питань екстремальної психології на даний момент є недостатньою, і існує потреба подальшої розробки питань, пов’язаних з діяльністю в екстремальних умовах.

Займаючись питаннями екстремальної психології вчені по-різному визначають поняття „екстремальної ситуації.” Наприклад, Шапарь В.Б. дає таке визначення екстремальної ситуації – це ситуація на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпеки природного явища, стихійного лиха, яка може спричинити за собою людські жертви, нанести втрати здоров’ю, принести значні матеріальні втрати та порушити умови життєдіяльності людей [9].

Екстремальні умови вчений розподіляє на: екстремальні умови техногенного характеру (пожежі, транспортні аварії, аварії з викидами радіоактивних речовин, аварії на промисловості тощо); екстремальні ситуації природного походження (природні пожежі, небезпечні гідрологічні, геологічні, метеорологічні, географічні явища); екстремальні ситуації біолого-соціального характеру (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, різні акти насилля, голод, тероризм тощо); екстремальні ситуації, що пов’язані зі зміною хімічного стану води, ґрунту, інфекційними захворюваннями тварин, рослин і людей [9].

Баєва І.А. у своїй статті „Екстремальна ситуація в контексті психології безпеки” наголошує на неоднозначному тлумаченні поняття „екстремальної ситуації”. Складність визначення екстремальної ситуації пов’язана з варіативністю самої екстремальної ситуації та багатомірністю джерел її виникнення. Вчена пише: „Екстремальна ситуація – це і землетрус, і терористичний акт, і катастрофа літака, і проживання в районі атомної станції, і страх дитини, що переступає поріг школи, і ситуація, коли людина здійснює спробу самогубства тощо.” Баєва І.А. для визначення сутності поняття екстремальної ситуації, рекомендує уточнити саме поняття „ситуації” [6].

Караяні А.Г. підкреслює, що „у більшості екстремальних ситуацій фактори небезпеки, як правило, більш менш однорідні. Вони проявляються за певними законами та ритмами. Саме тому їх можна передбачити. Наприклад, можна з вірогідною точністю визначити динаміку хімічного і радіоактивного зараження, маршрути і швидкість пересування буревіїв тощо. Це дає можливість вибрати відповідні засоби забезпечення безпеки життєдіяльності” [6].

У „Новому довіднику психолога” за редакцією Малкіної-Пих І.Г. дається класифікація екстремальних (надзвичайних) ситуацій за наступними ознаками: за ступенем неочікуваності (непрогнозовані та прогнозовані); за швидкістю розповсюдження (надзвичайна ситуація може мати вибуховий, стрімкий, помірний, плавний характери розповсюдження, та той, що швидко поширюється); по масштабу розповсюдження (локальні, місцеві, територіальні, регіональні, федеральні, трансграничні); за тривалістю дії (можуть носити короткотривалий характер або ж мати довготривалу дію); по характеру (навмисні та ненавмисні) [3].

Відомий дослідник в області екстремальної психології, Лєбєдєв В.І., говорить про те, що загроза для життя в екстремальних умовах діяльності певним чином впливає на психічний стан особистості. Він стверджує, що більшість представників ризикованих професій (космонавти, пілоти, підводники та ін.) в умовах серйозного ризику відчувають стенічні емоції, а також проявляють героїзм та мужність без остраху. Також Лєбєдєв В.І. зазначає, що в ряді випадків загроза для життя викликає у представників ризикованих професій розвиток неврозів, які проявляються у вигляді тривожного стану [2].

Нікіфоров Г.С. класифікує умови діяльності за ступенем нервово-психічної напруги. Найменший рівень напруги властивий звичним умовам діяльності. Високий же рівень напруги характерний для екстремальних умов діяльності, так як саме в таких умовах на людину діє цілий ряд негативних чинників зовнішнього середовища. Наявність високого рівня напруги у взаємозв’язку із наявністю вітальної загрози є підставами для розділу діяльностей на звичайні, особливі та екстремальні [5].

Розглянемо класифікацію видів діяльності більш детально. До звичайних умов діяльності відносять такі умови, які забезпечують нормальне функціонування всіх систем організму людини і не викликають надмірного нервово-психічного напруження. До особливих умов діяльності відносять такі умови, в яких можлива загроза виникнення небезпечної ситуації. До останньої групи екстремальних умов діяльності відносять ті умови, в яких присутня реальна вітальна загроза, і зазвичай високий рівень нервово-психічної напруги.

Робота в екстремальних умовах висуває особливі вимоги до працівників. Це пов’язане з наступними умовами діяльності:

1. робота із загрозою для життя;

2. висока відповідальність за прийняті рішення;

3. виконання ускладнених функцій;

4. збільшення темпу діяльності;

5. дефіцит часу на виконання очікуваних дій;

6. переробка великих об’ємів і потоків інформації;

7. ускладнені фактори робітничого середовища;

8. монотонність роботи в умовах очікування сигналу до екстремальної діяльності [8].

На представників ризикованих професій діє ряд факторів, кожен з яких чинить специфічний вплив на діяльність і поведінку особистості. Однак, існують загальні закономірності діяльності, що проходить в екстремальних умовах. Вчені Смірнов Б.А. та Долгополова О.В. вирізняють наступні закономірності:

· При роботі в екстремальних умовах відмічається три види психічної напруги – емоційна, неемоційна та змішана. Емоційна напруга виникає під дією емоціогенних факторів, що викликають почуття тривоги, страху, ризику для життя тощо. Неемоційна напруга виникає в умовах з підвищеними вимогами до розумових ресурсів і рухового апарату. Змішана емоційна напруга характеризується різною „питомою вагою” емоційного компоненту в загальній структурі напруги і буває найбільш характерною для різних видів діяльності в екстремальних умовах.

· Емоційні умови праці викликають коливання працездатності людини або її спад, особливо при сильній емоційній напрузі. В деяких випадках відбувається втрата трудових навичок.

· Коливання працездатності залежить від індивідуальних особливостей особистості, перш за все від властивостей нервової системи. Люди з сильною нервовою системою більш стійкі до екстремальної напруги. „Слабкі типи” більш піддаються надпотужним впливам. У них часто спостерігається розгубленість і зменшується надійність виконання роботи.

· Емоційна стійкість і надійність роботи підвищується, якщо людина наперед ознайомлена із особливостями діяльності, що на неї чекає. З іншого боку, до екстремальних умов діяльності можна звикнути і це відомо представникам ризикованих професій.

· Велике значення при роботі в екстремальних умовах відіграють моральні, вольові та інші характеристики особистості, особливо розвиток почуття відповідальності. Для оцінки цієї якості, останнім часом у психології використовується термін „надійність особистості” [8].

Робота в екстремальних умовах передбачає постійну загрозу життю. В таких ситуаціях досить чітко проявляються стійкі риси особистості, її установки. Однак, роль морально-психологічного фактору і професійної підготовки при роботі людини в стресових ситуаціях не слід переоцінювати. Варто чітко уявляти, що навантаження, яке впливає на психіку людини при загрозі життю – це перш за все навантаження на її нервову систему. Властивості ж нервової системи у кожної людини індивідуальні, а отже і навантаження по-різному впливає на працездатність різних людей. У деяких людей в момент, коли критична ситуація ставить високі вимоги до діяльності, настає етап психічної нестійкості.

За статистичними даними американської психологічної асоціації, під час другої світової війни, лише 25% людей були здатні діяти на передовій під час бою. Стан психічної нестабільності виникає в результаті астенізації нервової системи, яка викликається порушеннями режиму праці, та різними психічними потрясіннями, що травмують психіку. Особливо чітко психічна нестабільність в загрозливих умовах для життя виявляється в аварійній ситуації. Чітко вирізняють дві форми таких реакцій: стан ажитації і короткотривалий ступор. Під час ажитації у людини виникає почуття пустоти в голові, відмічається відсутність думок, може спостерігатися порушення сприйняття часу. На противагу, короткотривалий ступор, в умовах загрози життю, характеризується раптовим фізичним заціпенінням. Але при цьому зберігається інтелектуальна діяльність. Однак, як зазначають дослідники екстремальних умов діяльності, наявність конфліктної ситуації є обов’язковою, але недостатньою умовою для виникнення ажитації чи короткотривалого ступору. Одна і та ж ситуація, у однаково непідготовлених людей, може викликати стан афекту, або ж навіть не порушити роботу психічної діяльності. Варто відзначити, що короткотривалі афективні реакції можуть призводити до виникнення глибоких психічних порушень, що є переходом на новий рівень – хворобу.

Аналізу впливу довготривалої емоційної напруги на організм присвячені роботи багатьох вчених, спеціалістів у різних галузях – психології, соціології, фізіології тощо. Багато з них відмічають, що людина, знаходячись у складних умовах, здатна виробити навички найбільш адекватних реакцій, які забезпечать правильну мобілізацію власних функцій. Також можливим є навчання різним способам подолання (елімінації) страху. В ряді випадків екстремальна ситуація має затяжний вплив на людину, викликає порушення поведінки, конфліктність, а також соціальні девіації. Короленко Ц.П. наголошує, що опір складним ситуаціям проявляється в здатності переносити і переживати такі випадки без дезорганізації своєї поведінки [7].

Постійна загроза для життя, що обумовлена підвищеним фактором ризику загинути в результаті нещасного випадку, аварії або катастрофи, може викликати різні специфічні психічні реакції – від стану тривожності до розвитку різноманітних психічних розладів. Лєбєдєв В.І. стверджує, що у представників ризикованих професій постійно присутня готовність до ризикованих дій, але вона не завжди усвідомлюється. Така готовність, що супроводжується відповідною психічною напругою в адекватній формі, є закономірною реакцією на небезпеку [2].

Робота в екстремальних умовах призводить до того, що працівники переживають кризові стани, які проявляються у професійному вигоранні, підпаданні під стреси, а також неможливості адаптування до нових умов праці. Представники ризикованих професій належать до категорії людей, чия діяльність пов’язана з умовами, що в значній мірі сприяють виникненню кризових станів. Для професійної кризи є характерними: емоційне виснаження, цинічна оцінка відношення до праці і її результатів, а також нестача почуття власних досягнень. При емоційному виснаженні людина почуває втому та виснаженість. У випадку цинічного відношення до праці людина починає з ненавистю ставитися до своєї діяльності, робота вже не дає бажаних результатів та відповідного почуття значимості й задоволення від зробленого. Шапарь В.Б. говорить, що професійна криза – це психічна травма. Попереднє життя людини руйнується на очах і вона перестає його контролювати [9].

На думку Севастьянова В.І., почуття небезпеки не повинно зникати. Це почуття включає в себе психологічні, в тому числі емоційні механізми, що активізують мислення людини у випадку аварії [7].

Лєбєдєв В.І. у своїй роботі „Особистість в екстремальних умовах” наводить приклад поведінки пілотів в екстремальних ситуаціях: „Спеціальний психологічний аналіз форм поведінки пілотів в аварійних ситуаціях показав, що вони не розглядали аварійну ситуацію як щось невиправне, а ставилися до неї як до пересічної випадковості.” Далі автор наголошує, що аварія – це надзвичайна ситуація, яка характеризується раптовістю. Аварія вимагає від людини швидкого переключення психічної діяльності на фоні емоційної напруги, що виникла [2].

Цікавою є думка Теплова Б.М. стосовно вибору екстремальної професії, яка передбачає ризик. Він вважає, що існують люди для яких небезпека є життєвою потребою. Вони прагнуть до неї і в боротьбі з нею знаходять велику радість і сутність життя. „Якби небезпека завжди викликала негативну і болісну емоцію страху, то тоді б бойова ситуація, яка завжди пов’язана з великою небезпекою, не мала би в собі нічого притягального, що дає велику насолоду”, - зазначає Теплов Б.М. Таким чином, існують важко пояснювані стенічні емоції як відповідь на небезпеку. Аналізуючи мемуари пілотів-випробувачів і космонавтів, чітко прослідковується захопленість відомими героями, яка має свої початки в глибокому дитинстві [7].

Поведінка людини в екстремальних умовах, а також наслідки, які спричинені такими умовами на особистість – все це належить до кола перспективних питань медичної психології. В коло питань цієї науки входить дослідження, діагностика, а також корекція психічних порушень особистості, яка перебувала (або постійно перебуває в екстремальних умовах існування). Серед психічних відхилень, які прослідковуються у людей, що потребують психологічної допомоги є: порушення когнітивних психічних процесів, психічна дезадаптація, психосоматичні розлади, афективно-шокові реакції, істеричні психози, різноманітні види неврозів тощо.

Висновки та подальші перспективи. Слід відмітити, що розвиток екстремальної психології з кожним роком набуває все більшого значення і викликає інтерес багатьох дослідників. Однак, досі поведінка людини в екстремальних умовах не є достатньо вивченою. Неоднозначними є думки вчених стосовно впливу перебування людини в екстремальних умовах, як фактора психічних і соматичних розладів психіки.

Діяльність в екстремальних умовах передбачає високі вимоги до представників ризикованих професій. Такі люди повинні вміти постійно контролювати свій стан, бути готовими до швидкого прийняття рішень, адекватно оцінювати ситуацію, а також бути здатними віддати своє життя в разі крайньої необхідності. Все це потребує значних психічних зусиль і психологічної стійкості. Дослідження, що присвячені вивченню індивідуально-психологічних і особистісних характеристик представників ризикованих професій є перспективними і актуальними на сьогодні. Важливим є те, що такі питання є спільними для екстремальної і для медичної психології, що розширює коло досліджень. Тому ми вважаємо, що доцільним є діагностика негативних впливів на особистість, яка перебуває в екстремальних умовах діяльності, а також корекція результатів цих впливів на ранніх етапах. Зокрема важливим є впровадження тренінгових форм роботи серед представників ризикованих професій з метою оптимізації психологічного здоров’я, а також вміння адаптуватися до складних екстремальних умов діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александовский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П. „Психогении в экстремальных условиях”. – М.: Медицина, 1991.

2. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. – М.: Политиздат, 1989. – 303 с.

3. Малкина-Пых И.Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях/И. Г. Малкина-Пых. – М.:Эксмо, 2008. – 928с. – (Новейший справочник психолога).

4. Медицинская психология. - (Методические указания). /Автор-составитель Т.П. Пушкина. - Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1996.

5. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб.: Питер, 2003. – 607 с.: ил.- (Серия „Учебник для вузов”).

6. Психология экстремальных ситуаций / Под ред. В.В. Рубцова, С.Б. Малых. – 2-е изд., стер. – М.: Психологический ин-т РАО, 2008. – 304 с.

7. Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2002. – 480 с.

8. Смирнов Б.А. Долгополова Е.В. Психология деятельности в экстремальных ситуациях. Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2007, - 276 с.

9. Шапарь В.Б. Психология кризисных ситуаций / В.Б. Шапарь – Ростов на Дону.: Феникс, 2008. – 452 с.